Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов небесна сотня АТО
Вітаю Вас Гість!
Субота, 23.09.2017
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
Google+

Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов Залишенець 
всплытие фото при нажатии на неё

НОВИНИ

Форма входу

Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов ЕРА 5канал ТВІ Молоде
Головна » 2017 » Серпень » 17 » З Україною в серці
13:29
З Україною в серці

З Україною в серці

16 серпня 2017 року науковими співробітниками обласного художнього музею спільно з членами громадської організації університету третього тисячоліття «Натхнення» ( керівник Фаїна Іллівна Позднякова ) та депутатом Кіровоградської міської ради Віталієм Вікторовичем Пінчуком було проведено захід до Дня Незалежності України «З Україною в серці».
Поважного віку слухачі переглянули фото світлини пересувної виставки «Герої не вмирають!» із зображенням миттєвостей професійної діяльності, військової служби та сімейні фото Віктора Голого. Прослухали щиру розповідь наукового співробітника Миколи Правди про життєвий шлях нашого славетного земляка, історика, краєзнавця, щирого козака, солдата- добровольця 42-го батальйону територіальної оборони «Рух опору», справжнього патріота України Голого Віктора Анатолійовича .
Опісля всі разом відвідали Алею Слави на Рівнянському кладовищі де поклали квіти до могил воїнам, які загинули за незалежність і цілісність України.
28 вересня 2014 року виповнилось б 33 роки нашому славетному земляку Голому Віктору Анатолійовичу. Він загинув рівно за місяць до свого Дня народження та віку Христа, поклавши своє молоде життя на алтар Незалежності України. Загинув, як справжній козак, захищаючи свою Вітчизну від російських окупантів на Донбасі, що став епіцентром російсько-української війни, яку до цього часу помилково називають АТО.
Голий Віктор Анатолійович народився 28 вересня 1981 року на Знам’янщині. Здобув дві вищі освіти. У 2003 році закінчив Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка за кваліфікацією «Вчитель історії та географії», а в 2007 році Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України за кваліфікацією «Магістр державного управління».
У 2007 − 2008 роках працює на різних посадах у Дніпропетровській обласній державній адміністрації, в 2008 − 2009 роках − вчителем історії Знам’янської загальноосвітньої школи №1, з лютого 2010 року до 31 травня 2013 року − на посаді методиста з питань туризму Знам’янського міського краєзнавчого музею. Коли він з’являвся в середовищі музейників в козацькому жупані, з оселедцем і, звичайно ж, у вишиванці, то викликав справжній фурор, − до нього одразу потягнулися люди – такі ж патріоти, як і він сам. До того ж Віктор був дуже цікавою та ерудованою особистістю − володів енциклопедичними знаннями з української історії, спеціалізувався на дослідженнях її козацької доби та періоду української революції 1917 − 1923 років, професійно займався археологією, був порядною, доброю, скромною і щирою людиною.
Вихований у козацькому дусі, він назавжди пов’язав свою долю з вільним козацьким братством − був гармашем Чорноліської сотні Чорноліського куреня Буго-Гардівського округу українського козацтва, членом всеукраїнського товариства «Просвіта», з 2010 року став членом всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Віктор жив життям козака, щиро захоплювався українською історією, краєзнавством, археологією. У свою роботу він вкладав всю свою широку душу. У 2010 році виступив ініціатором створення на базі Знам’янського міського краєзнавчого музею міської громадської організації туристично-краєзнавчого клубу «Чорнолісся», метою якої є організація дозвілля мешканців міста, пропаганда здорового способу життя та координація діяльності усіх видів туризму у місті. Регулярно особисто був організатором та учасником різних туристичних змагань та заходів. За період своєї роботи в Знам’янському міському краєзнавчому музеї Віктор створив більше десяти туристичних маршрутів, більшість з них є досить популярними серед жителів та гостей міста.
На високопрофесійному рівні він займався краєзнавчо-пошуковою роботою. Теми його досліджень: «Археологія рідного краю», «Козацький період історії краю», «Заселення краю» та ін. Своєрідним підсумком його роботи став диплом переможця конкурсу «Кращий музей Кіровоградщини» за почесне II місце у номінації «Краще наукове дослідження», який він так і не отримав.
Колишня влада не могла довго терпіти хлопця-патріота на посаді методиста з питань туризму Знам’янського міського краєзнавчого музею і 31 травня 2013 року він був скорочений зі своєї улюбленої роботи. Тобто влада знайшла можливість позбавитись від незручної людини.
Життєві переконання Віктора значною мірою формувалися під впливом світогляду його дідуся Миколи, який, за його розповідями, був щиро закоханий в Україну.
Особисто я познайомився з Віктором у 2010 − 2011 роках і одразу зрозумів, що це − чудова людина та патріот з великої літери, якому не байдуже те, що відбувалося в нашій країні. Будучи за освітою вчителем історії, Віктор передбачав, що за ту вільну і соборну Україну, яку він бачив у своїй уяві, треба буде воювати. Тож і готував себе до цього, знаходячись в рядах українського козацтва.
Цікавим моментом в житті Героя був епізод зі зміною прізвища, адже довгий час Віктор носив прізвище Голіков, яке перейшло йому від батька, хоча справжнє прізвище родини було Голі. У 70-х – 80-х роках минулого століття його батько, − Анатолій Миколайович, під тиском життєвих обставин, навчаючись у Кіровоградському педагогічному інституті, змушений був змінити прізвище на Голіков. Ця проблема довгий час турбувала Віктора, він виношував ідею повернути родині історичне прізвище, дізнаючись усі юридичні наслідки свого кроку. Коли він вирішив цю проблему, я одного разу запитав в нього: «Вітю, ти що змінив прізвище?». У відповідь він тільки загадково посміхнувся.
У листопаді 2013 року, на початку подій Революції Гідності, Віктор знаходився вдома. Тоді в нього тільки народився син − Мирослав. Віктор постійно тримав руку на пульсі подій − слідкував за новинами, телефонував побратимам, щиро вірив в світле майбутнє України. Коли у березні 2014 року почався сепаратистський заколот на сході нашої держави, Віктор не міг стояти осторонь. Почав звертатись до військкомату, щоб отримати можливість захищати країну від російської агресії. Йому не вдалося відразу потрапити до війська, оскільки він мав деякі проблеми зі здоров’ям. Лише 19 червня 2014 року Віктора Голого було зараховано до складу 42-го батальйону територіальної оборони. Зі слів командира підрозділу, у якому служив наш славетний земляк, стало відомо, що він дуже хотів навчитися добре володіти зброєю, пізнати всі навички військової майстерності.
Вже 7 серпня 2014 року підрозділ вирушив на схід і базувався у місті Краматорськ Донецької області, маючи своїм завданням охорону аеропорту.
28 серпня 2014 року Віктор разом зі своїми побратимами виїхав на бойове завдання із супроводження колони з продовольством до міста Дебальцеве Донецької області. Під час виконання бойового завдання колона потрапила у засідку. Ворожий снайпер смертельно вразив водія їхнього автомобіля − Миколу Сінченка. Розвернувши зенітну установку, хлопці вступили в бій, випустивши по ворогах більше двохсот снарядів та завдавши їм чималих втрат. Віктор разом з іншими військовослужбовцями прикривали відхід колони.
У результаті бою колона відступила, але якою ціною!
Взявши вогонь на себе Віктор загинув геройською козацькою смертю у бою з ворогами України під мінометним обстрілом бойовиків, як гинули українські козаки в минулих століттях, життя яких досліджував, вивчав та шанував Віктор Анатолійович Голий.
У вересні 2014 року мережі «youtube» сепаратистами було розміщено відео передачі тіл загиблих українських воїнів Миколи Сінченка та Віктора Голого. За словами самих сепаратистів вони хотіли поховати їх на підконтрольній їм території − цвинтарі в місті Брянка Луганської області, але потім вирішили, що ці воїни гідні того, щоб бути похованими на рідній землі, тому й прийняли рішення про передачу тіл українських військовослужбовців для подальшого поховання.
Поховали Віктора Голого на цвинтарі села Плоске Знам’янського району біля могили свого дідуся, як він і заповідав.
26 квітня 2015 року в Холодному яру піл час заходів з вшанування Героїв Холодноярської організації родині загиблого з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета була вручена медаль «За жертовність і любов до України».
6 травня 2015 року в місті Знам’янка на будівлі загальноосвітньої школи I − III ступенів імені Тараса Шевченка колишньому випускнику та вчителю історії урочисто відкрито меморіальну дошку.
Вулицю Фрунзе у Знам’янці вдячні земляки героя переіменували у Віктора Голого.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №270/2015 від 15 травня 2015 року Віктор Анатолійович Голий нагороджений орденом за мужність III ступеня (посмертно).
26 серпня 2016 року у Знам’янці на будинку де проживав Віктор було відкрито пам’ятну дошку.
На жаль, Герої вмирають, залишаючи наш земний світ, але їхні душі отримують безсмертя, зокрема − завдяки людській пам’яті про них та усвідомленню кожного з нас своєї відповідальності за майбутнє нашої держави! Їхні життя та смерть – гідний приклад пошанування для справжніх патріотів України – сучасних та прийдешніх.

«Микола Правда через facebook»

Переглядів: 47 | Додав: patriot | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar