Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов небесна сотня АТО
Вітаю Вас Гість!
Неділя, 22.10.2017
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
Google+

Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов Залишенець 
всплытие фото при нажатии на неё

НОВИНИ

Форма входу

Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов ЕРА 5канал ТВІ Молоде
Головна » 2016 » Березень » 15 » Карпатська Україна як лакмус волелюбності української нації
17:34
Карпатська Україна як лакмус волелюбності української нації

Карпатська Україна як лакмус волелюбності української нації

15 березня 1939 року у Хусті відбулося перше засідання Сойму Карпатської України, в ході якого була проголошена її державна самостійність. Того ж дня була прийнята і Конституція, яка передбачала республіканський устрій з президентською формою правління. Державною мовою в Карпатській Україні була визначена українська, а державними символами  – герб (червоний ведмідь на лівому срібному півполі, чотири сині і три золоті смуги у правому півполі, тризуб з хрестом на середньому зубі), синьо-жовтий прапор і славень «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України став Августин Волошин, прем'єр-міністром – Юліан Ревай. Головою Сойму обрали Августина Штефана, а його заступниками – Степана Росоху та Федіра Ревая.

Про те, що передувало проголошенню Карпатської України, ми дізнаємося з різних історичних джерел. Так, перш за все, варто пригадати, що внаслідок Сен-Жерменської угоди у 1919 році Закарпаття увійшло до складу Чехословацької Республіки в якості автономної її частини з власним парламентом (Соймом). Тоді ж Закарпаття було назване «Підкарпатською Руссю». Отже, край нібито мав привілеї керувати питаннями освіти, релігії, культури та мав окремі органи самоврядування. Але, попри все, вся повнота влади була в руках губернатора, призначеного Прагою. Права, які на папері мала автономна Підкарпатська Русь, на жаль, не бралися до уваги керівництвом Чехословацької Республіки.

За поступової українізації та діяльності ОУН у 30-х роках ХХ століття на території Закарпаття активізувалося громадське й політичне життя. Тоді за першість боролися два табори: русофіли, які намагалися наслідувати Росію, та український національний рух. З часом український національний напрям почав суттєво розширювати свої сфери впливу: відкривалися школи, просвітницькі товариства, значно збільшилася кількість україномовної преси та укорінився український правопис. Саме ці вияви проукраїнських настроїв населення Закарпаття стали рушійною силою для посилення українських національно-патріотичних сил. Власне, проголошенню самостійності Карпатської України сприяла криза в керівних колах Чехословацької Республіки. Чи було б це можливо без активної просвітницької діяльності? Чи не стала українізація населення головним каменем, через який перечепився уряд Чехословацької Республіки, а згодом і полетів шкереберть? Безумовно, наполеглива праця освітян і проукраїнських священників, націоналістів ОУН та пересічних борців за українську ідею зробили можливим утворення Карпатської України. Відомо, як, відчуваючи наближення кінця чинного правління, ворогуючі табори русофілів та поборників українства підписали спільну декларацію щодо української автономії, яку передали до чеського уряду. Відомо, що того часу виступили проти автономії лише найзапекліші вороги всього українського – комуністи.

11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь, нарешті, проголосила власну автономію та утворила власний уряд на чолі з Андрієм Бродієм, якого майже відразу й зняли за про угорські погляди. Одним із державних секретарів автономної республіки став лідер українського табору А. Волошин. 26 жовтня того ж року його призначили прем’єр-міністром. Тоді ж, за рішенням Віденського арбітражу до Угорщини перейшли південні райони Словаччини і Карпатської України з містами Ужгород, Мукачеве та Берегове. Столицею Карпатської України став Хуст. До речі, назва «Карпатська Україна» була затверджена урядом Волошина ще у грудні 1938 року. Внаслідок реформ в усіх школах було запроваджене обов’язкове вивчення української мови, була відкрита низка українських гімназій і навіть розпочалися роботи з відновлення власної кіностудії. Державне військо також зазнало змін і було назване «Карпатська Січ».

На жаль, як держава, Карпатська Україна мала надто короткий період існування. В той самий день, коли була проголошена остаточна її самостійність, відбувся напад Угорщини на українські землі. На Красному Полі відбулася кривава битва «Карпатської Січі» із загарбниками, яка через нестачу зброї та кількісну перевагу ворожого війська закінчилася поразкою українського війська. Але, незважаючи ні на що, створення і існування Карпатської України було і є тим визначальним фактом, тим державним, ледь не утопічним, але сміливим проявом, який засвідчив усьому світові про велич духу української нації. Одне лише втілення в життя самостійної держави в умовах тотальної окупації, постійного тиску зовні і зсередини зібраного по частинкам в одне ціле краю, говорять за всі покоління українців: нас не здолати! З таким прагненням Незалежності наша нація приречена на майбуття  у єдиній, цілісній і соборній Державі, на своїй з діда-прадіда землі.

Слава Героям Карпатської України!

Вічна пам’ять загиблим у визвольній українській боротьбі!

Наталія Святокум, керівник прес-служби Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода»

Переглядів: 94 | Додав: mayboro | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar