Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов небесна сотня АТО
Вітаю Вас Гість!
Середа, 16.08.2017
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
Google+

Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов Залишенець 
всплытие фото при нажатии на неё

НОВИНИ

Форма входу

Голос Свободи Радіохвиля Радио Азов ЕРА 5канал ТВІ Молоде
Головна » 2016 » Лютий » 17 » Чи треба святкувати 8 березня
10:14
Чи треба святкувати 8 березня

Чи треба святкувати 8 березня: історичний огляд

ІНФОРМАТОР зібрав для наших читачів найголовніші версії походження цього свята.

Ми всі звикли з дитинства, що чоловіки 23-го лютого, а жінки 8-го березня отримують подарунки. Спробуємо розібратись чому усталились ці традиції. Якщо “8 березня – Міжнародний День весни і жінки”, то чому його не святкують 1 березня. Адже це було б логічно. Або перенести подібне святкування на 22 березня – весняне рівнодення. Або на першу неділю весни. Вибір 8 березня ніяк не пояснений. Ні офіційна історіографія, ні народні перекази нічого не зберегли про будь-яку подію, що колись сталася саме 8 березня і виявилася настільки значимою та пам’ятною для полум’яних революціонерів, що вони вирішили зберігати у віках пам’ять про цей день.

Вважається, що “Батьком” Міжнародного Жіночого дня стала Клара Цеткін (Ейсснер), яка ніколи не вступала в офіційний шлюб з чоловіком, а упадала за близькою подругою – Розою Люксембург і ставилась до чоловіків як до худоби. Померла Цеткін 20 червня 1933 р. у Архангельському поблизу Москви. Перед смертю весь час згадувала про Розу Люксембург. Датою народження Рози Люксембург вважається 5 березня. Як би там не було, якщо приймати за основу версію, нав’язану більшовиками, 8 березня ми повинні святкувати день, який нам дали дві лезбіянки, які хотіли втопити у крові весь світ.

Існують і інші версії походження цього свята. Найбільш ретельно розглядається версія про те, що святкування 8 березня приурочено до єврейського свята Пурім. Походження цього свята від Другого Інтернаціоналу, керівництво якого складалося, переважно, з євреїв (у тому числі єврейками були й Клара Цеткін і Роза Люксембург), не викликає сумніву і не заперечується. З якої ж причини була вибрана саме ця дата? Адже спочатку вона була встановлена 19 березня, потім, з плином часу, перекочувала до 23 лютого за старим стилем – 8 березня за новим.

Найбільш поширена версія, що традиція відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня почалася з демонстрацією 23 лютого (8 березня) 1857 року робітницями текстильної промисловості та фабрик з пошиття одягу в Нью-Йорку на знак протесту проти жахливих умов праці та низької заробітної плати . Ліліана Канделл і Франсуаза Пік у своїй статті показали, що даний факт не знаходить підтвердження, а легенда, ймовірно, була придумана у 1955 році.

За нав’язаною нам традицією, жінки-революціонерки повинні виходити на вулиці і декларувати про ущемлення прав, а також свою непорушну переконаність у майбутній емансипації. Однак, в історичних архівах немає жодного свідчення про ув’язнення чи хоча б затримання когось у цей день із революціонерок чи хоча б якихось жінок. За висновками спеціалістів, більшовики просто прилаштували юдейське свято до сучасник реалій. Адже 8 березня вшановується один з найголовніших жіночих персонажів юдейської релігії – Есфірь з Пурімських подій.

За місячним календарем Пурім святкують 14-го (15-го) числа місяця адар. У 2009 році – це 9 березня, у 2010 – 8 березня, 2011 (це юдейський 5771 високосний рік) – 20 березня (14 адара ІІ).

“У Пурим можна і навіть потрібно вести себе так, як в інший день року нам і в голову б не прийшло: всі, і великі, і маленькі, вбираються у карнавальні костюми, шумлять і розкручують тріскачки в синагозі під час читання “Мегіли” — Свитка Естер. А дорослим покладається напитися до такого ступеня, “щоб не відрізняти слова “проклятий Гаман” від слів “благословенний Мордехай”.

“Усі свята будуть скасовані в майбутньому, тільки Пурим залишиться назавжди”, – говорять євреї. Вони стверджують, що Пурим настільки ж великий, як той день, в який Тора була дана на горі Сінай.

В той час, коли закінчився вавилонський полон євреїв, бажаючі могли повернутися до Єрусалиму. Правда, виявилося, що охочих значно менше, ніж можна було уявити за плачами та вимогами, котрі передували звільненню. А юдеї, насправді, так обжилися у Вавилонії, що взяли у боргове рабства половину населення Месопотамії. Згідно з книгою Есфірі, яка є частиною Біблії (Тори), придворний царя Ксеркса Аман, отримуючи скарги від населення імперії на утиски і злодіяння з боку лихварів – юдеїв, задумав здійснити їх побиття, розіславши намісникам послання: “У всіх племенах Всесвіту замішаний один ворожий народ, за законами своїм противний всякому народу … цей народ … веде спосіб життя, далекий законам, і … робить найбільші злодіяння …” (Естер 3:13).

У царя Ксеркса була дружина Есфір, яка була підібрана цареві її прийомним батьком – Мордахеем, євреєм, одним із придворних Ксеркса, котрий виховав її та навчив мистецтву спокуси. Мордехай скеровує її обдурити царя, приховувати своє походження та свою віру. Біблія говорить:

“Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, а слово Мордехая Есфір виконувала” (Естер 2:20).

Навчена Мордехаєм, вона влаштувала бенкет, (п’янку) на яку запросила Ксеркса і Амана. Вона спровокувала ситуацію так, що Ксеркс застав Амана який “припав до ліжка, на якому була Естер” (Естер 7:8). Оскаженілий ревнощами, Ксеркс наказує вбити його, а  Есфірі віддає “дім Амана” на знищення і пограбування (Естер 8:7). “Ласками і домовленостями” вона домагається від Ксеркса також дозволу скласти указ від імені царя: “А ви пишіть про іудеїв, що вам завгодно, від імені царя, і припечатайте царським перснем … І покликані були царські писарі А було все так, як наказав був Мордехай” (Есф. 8,8-11)

Мордехай написав наступний указ: “Цар дозволяє юдеям … винищити, вбити і погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них пограбувати” (Естер 8:11) І юдеї влаштували у Персії криваву різанину 12 і 13 адар. 14 адар вони святкували свою перемогу. “У царській столиці Сузи (Шушан) побиття ворогів тривало ще один день, а святкування перемоги відбулося там 15 Адар” (Есф. 9:1-2, 13-14, 17-19).

За часів персидського погрому, юдеї вирізали 75 000 персів, чоловіків, жінок і дітей, розграбували їхнє майно – немислиме на ті часи кількість жертв.Відразу після погрому усе майно вирізаних найбагатших персів перейшло до іудеїв: “Мордехай вийшов від царя в царській одежі … А у юдеїв було тоді світло, і радість та втіха і торжество” (Естер 8:14-16). Влада і вплив юдеїв після цього виросли тисячократно – ну чим не привід для свята?

Десятеро синів Амана були за спеціальним проханням Есфірі були повішені одночасно. На згадку про цей радісний факт, під час святкування Пурима існує спеціальна традиція, яка називається “Єдиний вдих” — імена десяти синів Амана читаються на одному диханні, щоб підкреслити, що всі вони були повішені одночасно. 75 000 трупів – це і за сьогоднішніми мірками страшна цифра, а тоді це була катастрофа всесвітнього масштабу, і це були не жертви якої-небудь війни, а жертви етнічної різанини.

На честь цієї події переможці і встановили “найвеселіше і радісне свято” – Пурім, яке традиційно супроводжується карнавалами, під час якого кожному єврею пропонується напитися до нестями.

У Пурим євреї жартують. Не те, щоб в інші дні не жартували, просто в Пурим жартують на вимогу закону. Над ким сміються євреї? Над усім світом і, перш за все, над собою. Під час бенкету вони ритуально поїдають “вуха убитого ворога” – солодощі, які називаються “Вуха Амана”. Страшна подія, яка відбулась понад два тисячоліття тому нині стала великим святом і невід’ємною традицією для усіх благовірних юдеїв.

Яку версію про походження свята прийняти нашим читачам – про забаганку двох маніакальних лезбійок чи вшанування давнього кривавого свята, – справа їхня. Однак, з якого б кореня не походило святкування 8 березня – це інертна данина радянській традиції. В реалі, як бачимо, ці “свята” насправді не асоціюються ні з якими певними історичними подіями, і були поширені по світу комуністичними лобістами. Жодного історичного навантаженні вони не несуть у собі.

Зараз серед патріотів поширився актуальний рух – відмови від святкування 23 лютого і 8 березня як свят окупантів, а 8 березня можна замінити святкуванням Міжнародного Дня матері. Гадаємо, настав слушний час для подібних реформ у наших святах.

«Інформатор»
Переглядів: 81 | Додав: mayboro | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar